Спочатку прочитайте главу книги. А потім приступайте до читання додатково цієї статті. Де купити книгу – дивіться тут: https://book1.ab-lingvo.org.ua/de-kupyty-knyhu/
В чому геніальність унікальності
Кожна людина народжується унікальною. Але минає час і ми забуваємо про нашу неповторність, бо суспільство диктує свої закони та правила. Таким чином, ми намагаємося бути як усі, тобто нічим не відрізнятися від великої сірої маси. Причому система навчила нас так, що якщо хтось піднімає голову з цього болота, його тут же засуджують і притоплюють у цю сіру гидку жижу. Так людина починає бути впевненою, що справи мають іти саме певним, названим чином, що іншого варіанту просто не існує. Саме тому ця людина ніколи не досягне справжнього успіху у житті, не започаткує свою власну справу, не подорожуватиме, не буде отримувати насолоду від волонтерської діяльності – не робитиме всього того, що приносить справжнє задоволення у повсякденній діяльності.
Але люди мають генетичну, так би мовити, пам’ять. Вони знають та розуміють, що життя може бути іншим, навіть мріють про щось не таке, як зараз. То ж що стоїть у них на шляху до їхнього щастя!?
Переформатування від народження
Від перших днів життя нова людина отримує купу правил та нормативів, бо суспільству потрібні гвинтики того формату, який є вигідним для вирішення певних задач, що покликані приносити користь, прибуток тощо. Новонароджені людина вчиться вже від самих близьких чогось не робити взагалі або робити якісь певні речі так, як того вимагають правила. Наприклад: не можна кричати, не можна бігати, не можна залазити на ліжко і таке подібне.
Що маємо в результаті?
Навчена не привертати до себе уваги дитина може посоромтьися закричати в людному місці, якщо її хтось буде тягнути до автомобіля.
Дитина, якій забороняють бігати довкола, рано чи пізно наткнеться на перешкоду (стіл, стілець, сходинки) та може пошкодити собі ноги руки тощо, бо немає такого життєвого досвіду.
Краще нехай дитина гепнеться з ліжка та отримає цінний досвід, ніж впаде з драбини або даху будинка. Тому забороняти такі речі дітям не можна. Дитина носиться довкола, бо здобуває таким чином власний життєвий досвід, часто з синцями та забоями. І це є нормально.
Який досвід ми отримуємо?
Подібні правила часто тривають протягом життя людини: це відбувається у садочку, у початковій школі, у старших класах, у вищому навчальному закладі, на роботі тощо. “Не ходи на високих підборах”, “не користуйся косметикою”, “одягайся, як усі”, “ділися своїми речами” – все це часто призводить до небажаних результатів. Що це за результати? – Людина не може сформувати свою індивідуальність та неповторність, тим самим втрачає свою конкурентоздатність в особистих стосунках та на робочому місці. А якраз зайняти більш вигідну позицію під сонцем у цьому світі – це найперша, найважливіша задача для людини! Дуже часто це пригнічується.
Чому не можна змушувати дитину ділитися своїми іграшками?
А чому вона повинна це робити?! Це її власні речі, і їй видніше, як ними розпоряджатися. Чому хлопчик має ділитися своєю іграшковою машинкою з дітьми у дитячому садочку, а ви, доросла людина, не даєте свою машину покористуватися сусідам?! Кажете, “а якщо хтось розіб’є?”. Так от, іграшкова машинка для дитини є такою самою цінністю, як і для вас справжній автомобіль. Бережливе ставлення до речей формується з дитинства. Відчуття заслуженого права володіння чимось теж формується з дитинства. Якщо дитині в дитинстві зламали іграшкову машинку, яку їй так не хотілося давати, але дорослі наполягли на тому, що бути жадібним – некрасиво, то у дорослому віці людина вже не захоче купувати справжній автомобіль, побоюючись, що його можуть зіпсувати, побити або вкрасти, думаючи що вона взагалі не гідна такої покупки. Це психологічна травма родом з дитинства!
Але ж є щось, чого просто потрібно обов’язково дотримуватися!
Авжеж. Є такі догми, які важко заперечувати: не можна вбивати, не можна бити, не можна ображати, не можна брати чужі речі… І все це логічно. Також є певні норми етики та моралі, що не дозволяють, наприклад, мати розпусний зовнішній вигляд, що провокуватиме домагання, або не можна мати нечепурний вигляд, який спричинятиме травлю (булінг) тощо.
Таким чином, дитина, вихована адекватно (якій не забороняли більшість звичайних речей, за винятком перелічених вище табу), матиме в собі перчинку, родзинку або діамантик, якщо хочете – в неї буде свій власний неповторний стиль в одязі та поведінці, в спілкуванні з іншими людьми, що робитиме її більш цікавою для оточуючих, ніж образ тихої сірої миші. Вона буде унікальною.
Якщо у людини немає унікальності
Це навіть може призвести до самотності протягом усього життя. Кому потрібна нецікава особистість? Хіба що такій же сірій людині. Але ж де там щастю взятися у такій родині!? До того ж, на скільки може бути привабливою людина, яка користується заповідями “треба”, “повинний”, “зобов’язаний”? У такої людини просто не буде часу на себе та на оточуючих. А люди, які позбавлені унікальності, роблять щось задля того, щоб щось робити, бо усі це роблять. У тому числі беруть на себе різного роду непотрібні відповідальності, які точно не роблять їх щасливими.
Перспектива для вашої дитини стати однією краплею до великої сірої маси не дуже гріє, правда?! Тож пригнічувати природне прагнення дитини виглядати так, як їй хочеться (мода, стиль, самовираження) – категорично заборонено! Пригнічувати бажання виражати свої думки – категорично заборонено! Позбавляти своєї точки зору та бажання діяти на власний розсуд – теж категорично заборонено!
Різка критика дорослих дуже критично впливає на самооцінку дитини. А порівняння ваших дітей з чужими – взагалі неприпустиме! У такому випадку дитина починає мислити шаблонами, стандартами, штампами (“усе має бути саме так, але в мене все зовсім не так, тож я погана”). Різко падає самооцінка, дитина стає шаблонною, банальною та нецікавою. Немає унікальності – не цікаво з нею дружити. Не хочеться з нею будувати стосунки. Одружуватися у майбутньому – теж! Дорослі, не псуйте життя своїм дітям!
Що як треба, але я не хочу?
То тоді, певне, і не треба! Найгірше – це робити щось за примусом. Скільки існують люди, стільки їм усього потрібно, весь час та щоразу більше. Не беріть на себе зобов’язання інших людей. Усім постійно щось від вас буде потрібно доти, доки ви це дозволятимете. Не потрібно перетворювати своє власне життя на нескінченний тягар – список чужих справ, навіть якщо вас просять родичі. Звісно, є такі речі, в яких не можна відмовити, і ми не будемо такі перелічувати, проте варто пам’ятати, що краще людину навчити вирощувати хліб та ловити рибу, ніж дозволити їй постійно “жебракувати”. В результаті вашої безвідмовності життя буде нестерпним, у вас не буде свободи на власні думки та дії. А це – найбільше зло, яке ви можете вчинити для себе самі.
Погляньте на своє життя, яке, на вашу думку, вдалося. У вас є квартира, машина, дача, родина з домашніми клопотами, різні зобов’язання, робота… Але чи це те, про що ви мріяли? Чи не живете ви у коштовній клітці? Чи не проходить життя повз вас? Чи можете ви усе покинути та зануритися у обійми природи? Посидіти під тінистими деревами, погуляти по полях, покупатися у річці, полежати на лузі, складаючи вірші, писати книгу у зручному місці у вашому будинку, у кав’ярні або на березі моря? Ось це і є справжня свобода – вміти відхилити всі справи на благо собі і вирушити туди, куди у вас кличе душа. А для цього потрібно вміти знаходити та виражати свою унікальність і на її основі будувати власне життя.
З чого почати створювати унікальне життя
Для початку потрібно закрити такі питання, як нагальні потреби: бути в безпеці, мати що їсти, добитися якогось соціального поважного статусу та мати родину. Тобто вам ніщо не загрожує, у вас гарна робота, вас поважають оточуючі, є кохана людина. Якщо у цих сферах у вас усе добре, далі обов’язково постане питання самореалізації та унікальності. Але такий великий шлях потрібно здолати! А якщо не вдається чогось досягти, то унікальним ніколи вже не стати?
І не потрібно долати весь шлях. Унікальність треба розвивати з самого початку або з будь-якої сходинки, на якій ви знаходитеся. З розвитком унікальності прийдуть і інші досягнення, тобто можуть пришвидшитися просування по сходинках успіху. Не треба чекати, коли у вас буде лад у відносинах або у фінансах, коли ви матимете більше вільного часу та енергії. Унікальність потрібно тренувати, як м’язи тренує спортсмен. Що більше тренувань – то більше супутніх досягнень!
Що надасть вам унікальність
Ви станете цікавою, неординарною людиною, вас будуть цінувати, поважати та любити. Від цього дуже зростає самооцінка, і вам стає все одно, що думають оточуючі про вас. Тобто вони не матимуть впливу на вас. Ви зможете тверезо оцінювати ситуації та приймати рішення стосовно адаптації у суспільстві, що допоможе створити комфортне життя для себе та вашої родини, яка теж обов’язково з’явиться, якщо досі не було. До цієї сфери також додадуться здоров’я, робота, гроші, взаємини з оточуючими. І вже далі ви зможете прийти до омріяної особистої свободи. Але і далі будуть проблеми: потрібно буде вчитися розпоряджатися своєю унікальністю таким чином, щоб життя вам приносило радість та задоволення щодня. Лише тоді ваше життя ніби буде підлаштовуватися під вас. Як бачите, це кропітка постійна робота над собою.
А тепер найцікавіше – як розвивати унікальність?
1. Більше читайте книги. Читаючи букви, мозок аналізує інформацію та домислює те, чого навіть не написано. А це набагато цінніше та більше, ніж ви можете побачити у фільмі чи почути в аудіокнизі. У процесі читання ваш мозок займається творінням!
2. Займайтеся улюбленими справами. Якщо у вас досі немає хобі, саме час його пошукати. Повчіться співати, танцювати, вишивати, в’язати – будь-що, про що ви мріяли в дитинстві, підійде. Просто беріть і починайте це робити. Бажання творіння додасться пізніше, коли почнете бачити мінімальні результати вашої роботи.
3. Постійно вчіться нового. Відвідуйте інтернет майстер-класи, вебінари, безкоштовні та оплачувані заняття, вивчайте іноземні мови тощо. Зустрічайтеся з новими людьми, організовуйте відкриті зустрічі, власні майстер-класи та літературні вечори, не бійтеся показувати свої професійні знання.
4. Не бійтеся висловлювати власну думку. Йдеться не лише про коментарі до дописів у фейсбуці. Коментарі – це найменше, що можна зробити для висловлення власної думки. Напишіть замітку (допис), статтю або книгу на якусь тему, яка вам близька та з якої ви хочете висловити свою думку. Мабуть, не більше 10% інтернет-користувачів роблять дописи, сформовані з власних думок (у соціальних мережах зазвичай люди просто діляться чужими думками, тобто роблять репости). Ведіть живі дискусії з тих тем, які вас цікавлять. Для цього не бійтеся організовувати зустрічі самостійно та відвідуйте за першої можливості запропоновані іншими людьми такі події.
5. Якомога більше мрійте про майбутнє гарне життя. Мрії не є рожевими окулярами, як дехто може подумати на перший погляд. Рожеві окуляри – це коли людина думає, що в неї все добре, та живе у власних думках, хоча насправді все не так гарно. Мрії – це плани на майбутнє, як покращити своє життя. Мрії вас штовхатимуть до реалізації ваших намірів. Саме тому вони дуже корисні та потрібні.
А ось вам порада наостанок
Ніколи, чуєте, ніколи не зазнавайтеся, коли досягаєте якогось успіху! Коли до вас люди починають дослухатися, тягнутися до вас, наслідувати, – найгірше, що ви можете зробити – почати гордитися (мова про зарозумілість). Ви подобаєтеся людям через вашу унікальність та відкритість. Якщо ви змогли цього досягнути через важку працю над собою, то не загубіть цю справу! Розвиток унікальності та відмова від зарозумілості – і є успіхом. У цьому й полягає геніальність унікальності: що унікальнішою буде людина, то геніальнішою вона буде в очах оточуючих. Мінус гордість та пихатість – і це успіх, те чого усі хочуть досягнути у житті.
Залиште ваш коментар!
Що ви думаєте з приводу глави книги? Вам є що сказати по даній статті? Автор буде вдячний.