Спочатку прочитайте главу книги. А потім приступайте до читання додатково цієї статті. Де купити книгу – дивіться тут: https://book1.ab-lingvo.org.ua/de-kupyty-knyhu/
Які спогади з дитинства найцінніші
Пригадайте ваше дитинство! Багато пам’ятаєте? Отож бо й воно! Хотілося б більше. Так давайте зробимо так, щоб наші діти пам’ятали більше, ніж можемо пригадати ми.
З віком дитячі спогади зникають. Та і дорослі теж притуплюються або теж мають тенденцію до цілковитого зникнення. Але так хочеться, щоб наші діти все ж таки мали згадку про своє дитинство. І цьому маємо посприяти ми – дорослі.
Ми це й робимо дуже давно: сімейні фото складаємо у альбоми. Проте з появою новітньої техніки стало можливо робити це ще ефективніше: цифрові фото та відео у смартфонах та соціальних мережах. Але все це лише картинки.
А ось вам справжні ідеї, щоб дитина мала пам’ять про своє дитинство, пам’ятала емоції – ось найважливіше, а не аудіовізуальний контент.
Ведіть листування з дитиною
Пишіть їй фізичні листи (на папері) з приводу різних урочистостей та важливих подій. Це мало хто робить зараз через цифровізацію життя, але повірте, це того варте, якщо хочете зберегти пам’ять вашій дитині! Чому це так? – Важко передати ту атмосферу, те тепло та ніжність, що несуть фізичні, справжні листи, адресовані особисто, які мають фізичні, тактильні якості. Їх можна потримати в руках, розгорнути, відчути запах паперу, дотик рідної людини до аркуша. Для вашої вже дорослої дитини вони стануть пам’яттю про вас. Зростаючи, ваша донька чи ваш син час від часу перечитуватимуть їх, тим самим освіжуючи у пам’яті спогади – тим самим берегтимуть їх. Повірте, витрачений час на листи того вартий!
Робіть сімейні фотоальбоми
Теж варто робити їх фізичними, тактильними. Тобто друкуємо фотографії та формуємо фотоальбоми. Також варто створити особливе хюґе-місце у помешканні, де спогади виринають з глибин душі більш емоційними та яскравими.
З Вікіпедії: “Хю́ґе (hygge) — це данське слово, яке означає настрій затишку та комфортного спілкування з почуттям добробуту і задоволення. За останні роки хюґе стала визначальною характеристикою данської культури”.
Зберігайте усі тактильні згадки про дитину
Складайте десь у ящичок усе: грамоти, нагороди, фото, старі записники дитини, малюнки, пісні, вірші, поробки (ну, якщо все це не використовується десь в інтер’єрі, звісно). Скриньку на замочок. А ключик подаруєте дитині, коли вона виросте. Що це буде за вік? Вирішіть самі!
Фільмуйте на камеру буденність
Це ті події, які зазвичай не потрапляють у наше поле зору через життєву метушню, хоча в цей час ми щасливо живемо та насолоджуємося буттям. Такі відео можуть виявитися найбільшою цінністю у дорослому віці: коли діти щасливі, а батьки – ще живі.
Насамкінець: що ваша дитина запам’ятає про вас?
Є п’ять таких речей.
1. Ваша любов до них. Це першочергово. Ваші обійми, ваше тепло, вашу інтонацію, ваш запах. З цього дитина навчиться почуттю любові, дізнається, що таке цінувати когось рідного. А згодом, маючи попередній позитивний досвід, вона пізнає почуття до іншої молодої людини, бо від внутрішнього родинного йде зовнішнє міжособистісне.
2. Любов батьків до себе. Так, це надзвичайно важливо. Так само дитина буде любити і себе, і свою другу половинку. Батьки мають приділяти час собі, своїй зовнішності, своїй роботі та хобі. Дитина засвоїть, що витрачати час на себе – це нормально, навіть вже маючи власну родину. Це рівновага між врахуванням чужих інтересів та своїх. Вона так необхідна! Не самопожертвою єдиною має жити людина!
3. Ваше ставлення до інших людей. Те, які відносини ви маєте з оточуючими, цілком буде характеризувати й вашу дитину. Яблучко від яблуньки… Як ви спілкуєтеся з вашим чоловіком/дружиною, з рідними, друзями та приятелями, сусідами, колегами по роботі – визначатиме й характер вашої дитини. Тому не варто робити того, чого не бажаєте вашій дитині, аби вона володіла цим: сварки, конфлікти, засудження, висміювання по відношенню до когось тощо.
4. Ваше ставлення до життєвих ситуацій. Не лише позитивних, а й негативних. Особливо у другому випадку – як ви поводитеся? Як реагуєте на критику, на довгі черги, на грубощі інших людей, на незалежні від вас умови, що склалися, на ранковий поганий настрій, на стрес на роботі, на негідні вчинки інших людей стосовно вас – все це пам’ятатиме про вас ваша дитина. А ще вона сама проступово та дуже непомітно ставатиме такою! Або дуже помітно. Залежить від інтенсивності життєвого уроку – досвіду, що набувається.
5. І наостанок. Ваша здатність цінувати красиве, любити прекрасне, проявляти почуття. Навколишній світ – прекрасний: це і буйна природа, і невпинний прогрес, і звичайний побут. Завдяки емоціям набуває розвитку розум дитини, його інтелектуальні якості. Тож захоплюйтеся разом деревами, сонцем, хмарами… та малюйте це, складайте віршики та пісеньки, радійте разом, співайте, танцюйте, просто рухайтеся… Нехай ваша дитина пам’ятає вас такою людиною!
Увага!
Не забувайте брати участь в обговоренні глав книги тут, під додатковими матеріалами.